Як пропрацювати в компанії 30 років та не вигоріти. Лайфхаки працівників Konica Minolta

| 24 квітня 2021

Працівники Konica Minolta взяли участь у спецпроєкті “Як пропрацювати в одній компанії багато років та не вигоріти” та поділилися власним досвідом, етапами падіння та розквіту в компанії.


Середньостатистична тривалість роботи працівника в компанії «Konica Minolta Ukraine» складає 6 років. Ба більше, в команді є люди, що працюють 15, 20 і, навіть, 30 років. 


Керівник служби технічної підтримки Михайло Вернигор розповів, як йому вдалося пропрацювати в компанії понад 30 років. Інтерв’ю з Владом (15 років) та Наталією (20 років) ви можете знайти у нашому блозі.

quotation marks

Коли людина на своєму місці, займається небайдужою справою та керується власним підходом — компанія буде непереможною. Я роблю максимально якісно, та не кину, поки не зроблю до кінця.

Михайло Вернигор

Керівник служби технічної підтримки

Як ви потрапили до компанії Konica Minolta? Чи було це випадковістю?


Випадковостей у житті не буває. Взагалі.

Тоді я працював у відділі головного конструктора на Електронмаші, підприємстві з вироблення промислових комп’ютерів. Мій друг розповів мені про вакансію технічного спеціаліста з копіювальної техніки.

Я нічого про це не знав, втім мене взяли на роботу.

Моя історія розпочалася з підрозділу, що обслуговував продукти Minolta у відділі Київського тракторного заводу. Туди я потрапив у якості технічного спеціаліста та куратора інженерів. Разом із моїм колегою, Віталієм, ми керували сервісними та технічними процесами на території України. Тоді нашими клієнтами були великі заводи.

Через пів року утворилося перше спільне підприємство австрійської «Мінолта» та «Укринвалютторг», де ми продавали та обслуговували копіювальні машини. Через декілька років українська «Мінолта» відокремилася та з’явилася «Мінолта Україна», а згодом утворилася й «Коніка Мінолта Україна».

quotation marks

У магазинах Києва тоді продавали фотоапарати «Мінолта», а компанія мала окремого інженера по роботі з фото обладнанням.

Михайло Вернигор

Окрім техніки, японська компанія «Мінолта» приділяла багато часу команді. Багато питань вирішувалися не за регламентом, а завдяки власним принципам команди:

Я це роблю, бо я не можу цього не робити. Я роблю це добре, бо я не можу робити це погано.

Це дух компанії, який прищепила японська компанія «Мінолта». Люди, які звільнялися заради вищих посад та кращих зарплат, незабаром казали, що не змогли віднайти таку ж дружню команду, як у «Коніка Мінолта».

Цей дух зберігається, трансформується та крізь роки залишається в компанії.

 

Чи пам’ятаєте ви свій перший робочий день?

Ні.

 
Як змінювалися ваші посади та обов’язки з роками?

Є різний підхід до сприйняття поняття кар’єрного зростання. Його можна розділити на два типи: вертикальний — адміністративний підйом службовими сходами, та горизонтальний, що передбачає постійне збільшення професійних навичок та досвіду.

Технічне направлення зазвичай не передбачає великого кар’єрного росту. У мене, імовірніше, навпаки: спочатку ми вдвох із колегою відповідали за сервіс в Україні, а потім я став займатися технічною підтримкою.

Одна з відповідей, як не вигоріти на роботі — це рости професійно, тоді сумно точно не буде.

 
З якими складнощами ви стикалися? Розкажіть про свій найбільший факап.

Технічна підтримка займається двома напрямами: підтримкою сервісу та навчанням — у нас немає навчального центру, де були б окремі тренери. Це логічно, що технічні спеціалісти галузі проводять навчання з новими працівниками, або по новим продуктам компанії, але потрібно постійно знаходити вільний час для самонавчання та поглиблення своїх знань і вмінь.

Складнощі виникають із появою нестандартної проблеми. Бувають випадки, коли інженер телефонує зі словами: «Я спробував усе — не працює». Тоді я їду разом з інженером і ми разом працюємо над розв’язанням проблеми. Головне, що допомагає мені зі складною проблемою — розуміння, що

розв’язок є завжди, потрібно лише знайти його.

Іноді здається, що ти зайшов у куток. Зазвичай це відбувається через брак досвіду чи інформації. Найцікавіше — це докопатися до причини проблеми, знайти розв’язок та усунути її.

 
Чи були критичні моменти, коли хотілося все кинути?

Так.

Був період, коли в компанії змінювалися лише зовнішні моделі. Не було нових ідей, мені стало нецікаво та я вирішив змінити роботу.

Я почав шукати та не знайшов цікавої заміни.

quotation marks

Люди часто кидають те, що їм не подобається, прямуючи в нікуди — це не про мене.

Михайло Вернигор

Я мав знати, чи не міняю шило на мило. Оскільки я не знайшов нову роботу, я залишився та почав займатися туризмом.

Я організовую дитячі туристичні походи: раніше в Криму, тепер перемістилися в Карпати. Карпати — це дивовижно. Я знайшов для себе туристичну віддушину, і це допомогло мені не піти. Тепер я розумію — добре, що я тоді не пішов.
 


Згодом прийшла команда реаніматорів на чолі з Романом Тихелкою. Вони оживили компанію: з’явилися нові люди та правила; було згенеровано багато ідей і для технічної підтримки. Роман тоді сказав:

quotation marks

На кожному місці має бути правильна людина, яка відповідає посаді та професії. Тоді все працюватиме.

Роман Тихелка

Які особисті якості допомагають вам у роботі? Які заважають?

Почну з кінця. Кожна людина має слабкі місця, над якими потрібно працювати. Мої — це зайва категоричність та невміння м’яко пояснити людині неправоту. Як можна спокійно реагувати, коли людина робить усе шиворіт-навиворіт?

Часом я надто різкий із колегами, іноді це псувало стосунки та заважало в сумісній роботі. Потім я зрозумів, що потрібно трохи змінити форму донесення інформації.

Головне — це ініціативність: людину ніхто не має підштовхувати в роботі.

quotation marks

Коли людина на своєму місці, займається небайдужою справою та керується власним підходом — компанія буде непереможною. Я роблю максимально якісно, та не кину, поки не зроблю до кінця.

Михайло Вернигор

Що ви порекомендуєте людям у момент перегорання?

Перше — це навчитися слухати внутрішній голос.

Кожна людина має свій оптимальний шлях, деколи ми його відчуваємо, деколи — ні. Ми часто помиляємося й це нормально. Потрібно вірити, що допомога завжди поруч, хоч не завжди ми її помічаємо.

quotation marks

Якщо зараз дуже погано, задайте собі питання не «за що?», а «для чого?» та «чому мене це може навчити?». Можливо проблема дана вам, щоби потренувати терпіння.

Михайло Вернигор

Зазвичай, коли чорна смуга вже позаду, ми розуміємо чому навчило нас випробування. Важливо зрозуміти, що не існує випадковостей, тоді набагато легше все сприймати: ми не впадаємо у відчай та не робимо помилок, про які потім шкодуємо.

 
За що ви любите свою роботу? Чи любите ви її?

Так. Для мене дивно чути від людей, що вони не хочуть йти на роботу чи з нетерпінням чекають на кінець тижня. На карантині я працюю інколи навіть у вихідні, бо мені цікаво. Минулі я провів у шоурумі (віртуально :)), щоби розібратись, як працює новий ”Скорпіон”.

Майже щороку змінюються моделі пристроїв, з якими я працюю. Компанія постійно вдосконалюється, ми отримуємо нове обладнання та інформацію. Це дає потужний імпульс для росту.

Мені подобається, що кожен має достатньо свободи, щоби себе проявити. Немає жорсткого стилю управління, де підлеглі не мають своєї точки зору, а діють лише за суворим наказом. Це надає можливість індивідуального корпоративного росту тим, хто хоче та може.

Колись я відвідував Чехію — мав подивитися, як працює логістика та сервіс. У Брно був найбільший філіал і його керівник провів мені екскурсію в компанії. Я був під враженням від того, що він особисто представляв мені кожного свого працівника та говорив про них з особливою увагою й пошаною.

 
Чи поділяєте ви особисте життя й роботу?

Так. Це дві різні речі.

Звісно, вони впливають один на одного: нові навички з роботи можна застосувати в особистому житті, і навпаки.

 
Відмотаємо час на 10–15 років назад. Що ви собі порекомендуєте?

Я не міг би нічого змінити, адже в конкретний момент життя ти — справжній, і не можеш бути іншим.

Тоді я робив те, що міг і не міг по-іншому. Звісно, я б хотів дещо змінити, втім, такої можливості вже немає.

Один мій друг каже: «Нужно быть замечательным человеком — научиться все замечать».

 

З цього приводу в мене є притча.

Торговець відправив сина до мудреця, щоби дізнатися Секрет Щастя. Хлопець 40 днів йшов через пустелю, до замку, де жив мудрець. Коли хлопець прийшов, мудрець сказав, що не має часу пояснювати та запропонував йому прогулятися палацом.

Мудрець простягнув хлопцеві ложку, капнув дві краплі олії та сказав, що протягом прогулянки олія має залишатися в ложці.

За дві години хлопець повернувся з повною ложкою.

Чи ти бачив перські килими в моїй їдальні? Чи ти бачив парк, який головний садівник створював протягом десяти років?, — запитав мудрець.

Ні, — відповів юнак.

 

Хлопець пішов ще раз: цього разу він помітив твори мистецтва на стінах, сади та квіти, втім, повернувся з порожньою ложкою.

— Єдина порада, яку я можу тобі дати: Секрет Щастя в тому, щоби дивитися на всі чудеса світу та ніколи не забувати про дві краплі олії у своїй ложечці.

Вас може зацікавити

Вас може зацікавити

Київ, Україна |

Як пропрацювати в компанії 15 років та не вигоріти. Лайфхаки працівників Konica Minolta

Світ невпинно рухається, людям доводиться підлаштовуватися під сучасні умови життя та роботи, особливо під час ковідної реальності.